ном Сошенком, Українцем, що вчився малювати в петербурский академії. Він був родом з Богуслава київскої ґубернії, і чув вже дещо про Тараса. Колиж пізнав, що Тарас має велику охоту лучше вправити ся в малярстві, то запросив єго, щоби приходив до него. І став Тарас приходити що неділі і сьвята, розсказував про своє житє, та нарікав на на свою лиху долю. Сошенко слухав сих розказів, та разом з Шевченком жалїв над єго тяжкою долею, та придумував, якби то єму помочи, та видобути на сьвіт — а сам був бідний і тяжко працював на кусок хліба. Він розповідав професорам академії про бідного талановитого хлопця та, запізнав єго славним малярем Венеціяловим і Брюловим, з поетом Жуковским. Вплив сих людий на него був не малий, з ще більшою охотою бере ся він до малюнків, а тоді і починає писати поезиї. Він починає малювати портрети з натури, а коли єго пан раз побачив оден з сих малюнків, заставляв єго малювати портрети своїх знакомих, та платив єму — по рублеви за штуку.
Вплив образованих людий збудив в Тараса горяче бажанє дальшого образованя себе, дальшої науки. Найгорячіщим бажанєм єго було дістати ся до академії штук — але шож для него, для крепака она була недоступна, бо там приймали тілько вільних людий. Видячи,
