всїх найшли відгомін. Була се любов сего, що всїх серця так горячо любили — любов рідного краю і єго минувшини. Була се пісня цілого народу кождий — зрозумів єї, була се мов зоря ранїшна, що розсьвічує темряву нїчну. Не дивож, що всї що любили рідну землю, і рідне слово привитали радістно появу перших поезій Тараса — они поняли що се повстає серед руруского народа нова зьвізда, ґенїй. До Шевченка лїтература руска була дуже убога — були доси лише твори Котляревского, Квітки Основяненька. Артимовского — Гулака. Для того богато з інтелїґенції вважало язик руский за щось нижшого, за язик хлопский — a за язик вчений уважали лише язик московский Тепер голосна пісня Тарасова зазвенїла по всїй Українї, і пробудила тих що спали, отворила їм очі, повіла:
Чия правда, чия кривда
І чиї ми дїти,
показала, що
Наша душа, наша пісня
Не вмре — не загине.
З другої сторони, мож було на певне сподїяти ся, що поява поезий Тараса викличе зі сторо-
