весїлю якийсь час забавив ся на Українї, а в перших днях цьвітня їхав з поворотом у Кіїв, щоби взяти ся до дальшого дїла учительства малярства при унїверситетї.
Їде Тарас гостинцем, Весело дзвонит почтовий дзвонок, радістно бєть серце поета. За Днїпром розкинув ся на горах Кієв — от і берег; Шевченко на поромі тихо, повагом рушає пором через Днїпро. В голові поета самі веселї думки, гарні надїї, нїчо не охмарює їх єму і на думку не впадає, що лихо підкрадає ся до него і от — от стоїт за плечима. На душі єго ясно, тепло… Пором доїздит до берега — стає, Тарас сідає на бричку — аж підходить до него старший полїциянт і питає:
Ви Шевченко?
Я…
Я вас арештую…
Шевченко опинив ся в неволї. Було се 5 цьвітня 1847 року.
І знов опинився Шевченко в неволї як раз тоді коли перед ним розкривались такі гарні вигляди на будучність. Всї золоті мрії на-
