- 61-
тон веселіший, не видко вже тої страшної розпуки. В него пробиває ся все надія, що побачить ще свою Україну.
Ось длячого мушу
Жить на сьвітї, волочити
В неволі кайдани
Може ще я подивлю ся
На мою Україну...
Роботи коло справозданя експедициї покінчили ся, і ґенерал був вельми вдоволений з Шевченка. Він відносив ся навіть до Петербурга щоби Шевченкови на все позволили малювати - але звідси прийшла сумна відпо-
відь, що на се сам цар не згодив ся... Треба було знов крити ся потайком, щоб ніхто побачив; своєю дорогою офіцири і сам ґенерал
дивили ся на се через пальці: Шевченко малював навіть портрет ґенеральші - але ґенерал нібито не знав про се.
Та тут скоїло ся знов лихо. Офіцер Ісаев за щось прогнївав ся на Шевченка, та щоби пімстити ся, подав ґенералови донос на не-
го, що він на перекір царскому наказу, ходить в цивільній одежі та малює. Генералови годі було знехтувати сего, коли вже був офіціяль-
ний донос - він мусїв розпочати слідство проти Тараса.
Тараса перестерегли перед ревізиєю, щоби спрятав що в него е компромітуючого. Відтак
