і національні) плекають як-раз одні і ті самі галузи продукції, а до того їх продукція не стоїть на однаковім степени розвитку. Найсильнійще розвинений промисл польський, підтинає слабше розвинені — «великоруський» і український, а сильнійше розвинені, польський і «великоруський» — найслабше розвинений промисл український. Отже і через те власне, при браку згідности інтересів поодиноких економічних територій Росії, при браку економічної одноцілости Росії, годі думати, щоби змогла удержати ся і єї політична одноцілість… А вже годі думати, щоби найслабше розвинена економічно Україна могла зіставати ся при Польщі і «Великоруси», могла творити з ними дальше оден політичний орґанізм і терпеливо дожидати своєї остаточної руїни. Україна мусить від них відорвати ся!
Та чи так легко пристане на се Польща? Чи так легко пристане на се «Великорусь?» — Що до Польщи, то про те вже сказано. А що до «Великоруси», — то з вилученєм України, стратила би «великоруська» буржуазія не то оден найблизший, великий ринок — український, але ще і одну з найважнійших торговельних доріг (Одеса), що лучить єї з цілим культурним світом — Заходом…
І тепер можна собі уявити, яка тяжка, відчаяна боротьба жде Україну; кілько посвяченя, кілько енерґії, фізичної і духової, прийдеть ся їй видобути з себе, кілько матеріяльних жертв і кро-
