квенції: зродило в єї одної частини німу розпуку, у другої ненависть до «чужоземщини», а у решти апатію і неохоту до свого краю…
В наслідок нинішного політичного устрою Австрії, в наслідок пануючого нині політичного централізму, не в силі Галичина покласти таку сильну таму, що змогла би здержати могучу хвилю надмірної продукції віденських фабрик. Не забезпечена перед єї сильними ударами, не годна розвинути у себе свого власного великого промислу, який зрісши в силу, зміг би виступити до боротьби на отвертім полі. Галичина щойно почала класти підвалини під свою новітну твердиню… аж ту нараз, в тім розпалі вступних праць — розліг ся гук гарматних вистрілів, жалібний свист віденських куль. В одній хвилі змели вони почату роботу «патріотичних» міст і від разу знищили той житєвий нерв суспільного житя — міський промисл.
Рівномірно з упадком міського промислу, упадають і міста, і їх людність, замісць щоби давати провід у культурнім розвитку цілій краєвій суспільности і повести за собою «провінцію», села — знизила ся сама до неї, перейняла ся єї потребами і думками, не сягаючи поза єї вузькоглядний і обмежений горизонт. Рівень інтеліґенції міщан знизив ся до рівня інтеліґенції звичайного мешканця села — мужика: та сама безпорадність і повільність, та сама заскорузлість і пересуди.
Відповідно до сего економічного і культурного
