стану галицької міщанської кляси ведеть ся і єї політика: така сама нужденна, не смілива, без крихти енерґії. Єї клясичний вислів — польська «лівиця». Тому, що галицькі міста завдяки нинішному політичному устроєви Австрії зрівнані економічно і культурно майже з селами, а галицьке село ще типовий останок середновічної суспільности, то і вся галицька політика і вся репрезентація галицької суспільности сконцентрували ся в руках представників середновічної суспільности — шляхти. Шляхта заняла всі важнійші місця краєвої адміністрації, заняла переважну частину крісел у соймі, галицькі місця в парламенті. Вона стала одиноким фактичним паном Галичини.
Велика рільна господарка, як я згадав уже висше, завдяки заграничній конкуренції, особливо-ж Америки, що від р. 1879 раз-у-раз заливає Европу своїм збіжем, увійшла вже, завдяки капіталам що находили ся в руках великих рільних властителів — шляхти, в висшу фазу свого розвитку, в фазу капіталістичної господарки, а тим і змогла ставити чоло заграничній конкуренції. Се, розумієть ся, всюди від-разу не наступило, та де се не наступило там і мусіло скінчити ся на банкроцтві. Се банкроцтво проявило ся в двох формах: в продажі більших шляхоцьких посілостий людям «чужим», із позашляхоцького стану, і парцеляції шляхоцьких
