«дібр» на дрібні посілости. Банкроцтво те, се конечний наслідок незрозуміня зужитою і здеґенерованою галицькою шляхтою, пересяклою невідповідаючою нинішним обставинам «бувальщиною» — нових, теперішних обставин, і єї безсильности і невмілости застосувати ся до них. І тому та лише частина шляхти змогла удержати ся на своїх добрах, котра зуміла отрясти ся від всіх тих пережитих історичних нісенітниць, що не давали їй застосувати ся до нових потреб, і позбути ся тих шляхоцько-феодальних претенсій, що вже ніяк не відповідають теперішним відносинам, — і лише та шляхта має ще перед собою будучність. Алеж та будучність не лежить у єї шляхоцтві а лише — в єї клясовім становищи, становищи властителів великих обшарів землі — рільних капіталістів.
Що-до переходу шляхоцьких посілостий у руки не шляхоцькі, то сему з причин вже хочби політичних, годі противити ся. Сей перехід — економічне банкроцтво шляхти, потягає за собою єї політичне банкроцтво, а се кождий, хто лише зважить ті всі шкоди, які вона нанесла Галичині своїм політичним панованєм, своєю ретроградною і консервативною політикою, мусить уважати за прояв дуже корисний, навіть і тоді, коли бачить, як ті маєтки переходять в руки Жидів. Жид, не звязаний ніякими історичними традиціями [1], глядючи оком
- ↑ Закиди, ніби то Жид, не привязаний ніякими «історичними традиціями» до галицької землі, не буде старати ся
