ського конституціоналізму, то одно довге пасмо сеї, в ріжних формах виявляючої себе боротьби ворожих капіталів, боротьби за існованє придавлюваного німецьким капіталом капіталу «славянського», боротьби за існованє «славянської» буржуазії з буржуазією німецькою. 1848 р., то рік спільної еманципацийної боротьби всеї австрийської буржуазії — угорської, німецької, чеської, польської з під давлячих єї і невідповідаючих єї клясовим інтересам рештків давного феодального устрою Австрії і австрийського абсолютизму. Уся австрийська буржуазія була тоді під гнетом абсолютизму; тож спільна недоля єднала ще єї всю разом в одні боєві ряди та лагодила ті антаґонізми, що вже тоді почали між нею прокидати ся. Революція 1848 р. — то спільне діло всеї австрийської буржуазії.
Ся революція була висловом нових правно-політичних потреб, яких домагали ся нові економічні відносини — капіталістичні, що почали тоді витворювати ся серед австрийської суспільности, а котрих розвиток спинювали давні феодальні і цехові порядки абсолютистичної Австрії, застосовані до давних економічних відносин, що опирали ся на натуральній, примітивній рільній господарці і на мізернім цеховім ремеслі. Розходило ся отже о те, щоби знести вже раз той перестарілий, феодально-цеховий устрій Австрії, з його усіма льокальними і становими привілєями, а на його місце ввести новий — буржуазийний, застосований до нових економічних потреб. Роз-
