ходило ся о се, щоби прим. такі ріжнородні права цехових привілєїв, що обмежували застосованє видайнійших продукцийних засобів і метод — заступити одним загальним правом, котре дозволювало би безглядне і свобідне застосованє їх в практиці, а не менше, котре дозволювало би і свобідне застосованє праці, не обмеженої ніякими середновічними путами. Розходило ся також і о те, щоби і землю визволити від всяких феодальних повинностий а працюючі маси з під підданчої залежности. А в кінци: щоби і совість і думки увільнити вже раз від надмірної попівської і державної опіки, а горожанам надати право — самим рішати в загально-державних справах. Такі-от жаданя ставила гноблена тоді, а тим самим і революцийна австрийська буржуазія, се ті ідеали, за здійсненє котрих вона тоді борола ся.
Здійсненє тих ідеалів не могло однак скорше наступити, поки вся державна власть, державна управа, була в руках тодішних оборонців абсолютизму — шляхти і духовенства. Отже і перше діло, яке прийшло ся виконати австрийській буржуазії, було — видерти ту власть з їх рук і з єї допомогою ввести нові правно-політичні порядки, що відповідали би єї суспільно-клясовим інтересам.
Але, буржуазія, коли захоплює в свої руки державну управу, щоби ужити єї як засіб до своїх цілий, мусить рівночасно змінити і саму форму сеї управи, — мусить так єї змінити,