Отже перша явна ріжниця, перший вияв боротьби між народовцями і москальофілами, проявив ся в літературі, а радше в літературній мові. Ся боротьба, чим дальше, переходить і на поле політичне: проти попівського клєрикалізму, починають народовці висувати буржуазийний лібералізм, який в часі найбільшого розпалу переходить навіть — особливо-ж у молодшого поколіня, до певного радикалізму[1], втягнено до неї, у вир сеї політичної боротьби і мужиків.
Як закінчила ся та боротьба?
Вже висше зазначено, що карикатурність буржуазийна народовців тяжко відбила ся на їх публичній діяльности. Уся боротьба, а особливо єї кінець, вийшли також карикатурними. Той брак грошей, брак капіталу, брак того, чим стає буржуазія сильною, що дає їй клясову силу, брак сеї матеріяльної основи; а дальше, їх залежність як урядників від висших властий, котрим тон надавала польська шляхта; а в кінци їх родинні звязки з попівством (народовці по більшій части сини попівські), все те параліжо-
- ↑ До певного, до певної границі, можливої для буржуазії. Лише мала частина, дуже мала, змогла переступити ту границю, та через те і відпала від народовців. Та частина і зорґанізувала ся опісля в нову політичну партію «русько-українську радикальну партію».
вительства Людовика XVI лише більше ще зреволюціонізували французьку буржуазію — скріпили єї. І завдяки тому, французька революція могла відбути ся вже в формі чисто політичній, без жадних реліґійних прикрас.
