— Добре, — каже, — лисичко-сестричко. Сідай, погрійся трохи, поки я пиріжечки повибіраю з печі.
А баба макові пиріжки пекла. От баба вибіра пиріжки та на столі кладе, щоб прохололи, а лисичка за пиріг та з хати. Виїла мачок з середини.
От біжить, а хлопці товар женуть до води.
— Здорові були, хлопці!
— Здорова, лисичко-сестричко!
— Проміняйте мені бичка-третячка за маковий пиріжок!
— Добре, — кажуть.
— Тільки, — каже, — не їжте пиріжка, аж поки я зайду в ліс.
От помінялись. Лисичка за бичка та в ліс.
А хлопці до пиріжка, — аж там сміттячко. От прибігла лисичка до своєї хати, вирубала дерево, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде. Аж біжить вовк-панібрат.
— Здорова була, лисичко-сестричко!
— Здоров, вовчику-братіку!
— А де се ти взяла бичка-третячка та саночки?
— Зробила собі.
— Підвези ж, — каже, — мене лисичко-сестричко!
— Куди я тебе візьму? Ти мені й саночки поламаєш.
— Ні, не поламаю, — я тільки одну лапку покладу.
— Та клади вже.
От вовк і положив лапку. Від'їхали трохи, вовк і каже:
— Покладу я, лисичко сестричко, й другу лапку.
— Е, вовчику-братіку, — ти мені санки поламаєш.
— Ні, не поламаю.
— Ну, клади!
Вовк і поклав. Їдуть, їдуть, — коли це — трісь!
— Ой лишечко, — каже лисичка, — санки тріщать!
— Та ні, лисичко-сестричко, — то в мене кісточка хруснула.
Ну, дарма, — їдуть… А вовчик знову:
— Положу я, лисичко-сестричко, й третю лапку.
— Та де ти її кластимеш? Та ти мені зовсім санки поламаєш!
— Та ні, чого б вони ламалися?
— Та вже клади!
