Голуб, голубочок,
Сивий буркуночок!
Чого, сивий голуб,
З лісу не літаєш.
В степу не буваєш,
Трави не колишеш?
Ой рад би я літати.
Траву колихати:
Буйний вітер віє, —
Крильця заламає,
Дрібен дощик сіє, —
Очі заливає.
Та через сінечки,
Та через новії
Усе сади да вишневії.
Молода Марися
Голубків годувала,
З голубками розмовляла:
Голубоньки ви мої,
Загудіте ви мені
Та розвійте тугу.
Гули, гули голубоньки,
В поле летючи,
Марусину печаль-тугу
В крильцях несучи.
Голубоньки полинули
Її тугу закинули.
Ой варила горлиця лободу
Та й послала горлика по воду.
Нема, нема горлика, ні води,
Ой що ж бо то станеться з лободи?
Ухопила горлиця макогін
Та й побігла за горликом наздогін.
Здогонила горлика на мості
Та вдарила горлика по хвості:
— Ото ж тобі, горлику, та й вода, —
Википіла лободиця аж до дна.
Злетів горобець на билину та й каже: „билино, поколиши горобця-доброго молодця!“ Билина каже; „не хочу!“ — А горобець каже: „підіть по козу: нехай коза йде билини гризти, бо билина не хоче поколихати горобця-доброго
