І дитина малесенька,
Ходи, сонку, до домоньку.
Приспи нашу дитиноньку.
Ходи, сонку, в колисочку,
Приспи нашу дитиночку.
А-а-а!
Ззіли вовки барана,
А ягничку пси, пси, —
Ти, дитинко, спи спи,
А-а-а, тутусі!
Пішов батько по груші,
А мати по дині,
Принесе дитині.
Гойда, гойда!
Чужі діти горді,
А нашії пишні,
Як у саду вишні.
В саду вишні зелененькі,
У нас дітки молоденькі,
Вони спаточки раденькі.
У маленької няньки головка все більше і більше звисала на груди і, присипляючи ляльку, вона й сама була „спаточки раденька“. Переставши співати, вона поволі схилилася на траву та й заснула. Мама підійшла, підстелила їй плахту, положила під голову подушечку.
Діти над ставком під вербами греблись у піску і визирали тата з поля. Тато їхав на волах. На возі у нього лежав плужок. Діти чим-дуж припустили бігти до тата. Більшенькі випередили менших, а позаду теліпався малий Івась. Скоро усі були коло воза, і тато садовив їх у віз, а
