таль, просто все поновляючи законное строєніє» (Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов, т. III, стор. 11—12) — 101.
²³ Тобто татари, що вторглися в українські землі близько 6 серпня, коли святкувався день Спаса. В інших джерелах звісток про цей напад татар на руські землі не знаходимо. Д. Зубрицький розповідає про нашестя турків і татар на галицько-руські землі в 1589 році, коли вони дійшли аж до Львова (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 216) — 102.
²⁴ Мова йде про битву, що відбулася 24 січня 1588 року під містом Бичиною між партіями Зборовських — захисниками «можновладства» магнатів і Замойських — прихильниками монархічного способу правління в Речі Посполитій (М. Бельський, Хроніка, стор. 1606—1607; див. К. Маркс, Хронологические выписки. — Архив Маркса и Энгельса, т. VIII, стор. 55—56) — 102.
²⁵ Про цей напад татар на Галичину в інших джерелах звісток не знаходимо — 102.
²⁶ У звістках під 1592 роком літописець згрупував опис подій тривалого періоду запровадження унії, допустивши при цьому зміщення хронологічних рамок у відношенні деяких окремих подій і фактів. Перша грамота про згоду деяких православних єпіскопів на унію була складена 24 червня 1591 року і підписана луцьким єпіскопом Кирилом Терлецьким, львівським єпіскопом Гедеоном Балабаном, пінським єпіскопом Леонтієм Пельчицьким і холмським єпіскопом Діонісієм Збируйським. Ще до поїздки в Рим польський король грамотою від 18 травня 1592 року надав привілеї єпіскопам, що погодилися прийняти унію. 1 червня 1595 року київський митрополит Михаїл Рагоза, єпіскопи: володимирський — Іпатій Потій, луцький — Кирило Терлецький, пінський — Леонтій Пельчицький і кобринський архімандрит Іона Гоголь підписали докладні умови (артикули) унії для представлення папі і королю, а 12 червня митрополит і всі єпіскопи підписали соборне послання до папи з висловленням згоди на прийняття унії. Ці два документи представляли собою все необхідне для поїздки Іпатія Потія і Кирила Терлецького в Рим, яких король призначив послами до папи ще в травні 1594 року. Числа 24 вересня 1595 року посланці виїхали до Риму і прибули туди 15 листопада. Лише 23 грудня відбулася заключна аудієнція у папи, на якій Потій і Терлецький принесли присягу на вірність папі. Посли виїхали з Риму не раніше 7 лютого 1596 року і 1 або 2 березня вже були вдома. З 6 до 9 жовтня 1596 року в Бресті відбувався собор в питаннях унії, але в дійсності там засідало два собори: один — уніатський, який прийняв і затвердив укладену в Римі унію, другий — православний, що відкинув її (Макарий, История русской церкви, т. IX, кн. IV, СПб., 1900, стор. 516—518, 520—521, 549, 571, 579, 606—608, 619, 620, 635, 638, 670, 687) — 102.
²⁷ «Пересторога», написання якої датується кінцем 1605 — початком 1606 року, є дорогоцінною пам'яткою полемічної антиуніатської української літератури, написана невідомим автором. Єдиний відомий нам список цього документа знаходиться в рукописній книзі М. Гунашевського, що зберігається в Центральній науковій бібліотеці Академії наук Української РСР в Києві (відділ рукописів, збірка кол. Університету св. Володимира, № 206 (27), стор. 99—131). Вперше «Пересторогу» було опубліковано в «Актах, относящихся к истории Западной России» (т. IV, стор. 203—236). Вдруге цей документ опублікував М. С. Возняк в своїй роботі «Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові» (стор. 25—56). В цій праці М. С. Возняк доводить, що автором «Перестороги» є Іван (Іов) Борецький. До цього часу, слідом за І. Франком, переважна частина дослідників схиляється до думки, що автором «Перестороги» був Юрій Рогатинець, освічений братчик Львівського братства (І. Франко, Нарис історії українсько-руської літератури, Львів, 1910, стор. 46) — 102.
²⁸ Про цей напад татар на Галичину досить докладно розповідає М. Бельський. Татари вийшли з Волощини на Покуття, вчинили там багато шкоди, потім пішли на Самбір, спалили Снятин, Жуків, Тлумач, Тисьменицю, Галич та багато інших міст (М. Бельський, Хроніка, стор. 1712—1714) — 102.
144
