²⁹ Похід Наливайка в Молдавію відбувся в 1595 році, а не в 1596, як помилково зазначено в літопису — 102.
³⁰ Северина Наливайка та інших керівників антифеодального повстання українських селян і козаків 1594—1596 років було схоплено 9 червня 1596 року. Наливайка, в особі якого польський уряд вбачав не звичайного бунтівника, а свого небезпечного політичного противника, було страчено у Варшаві 11 квітня 1597 року після Варшавського сейму, що засідав з 10 лютого до 25 березня 1597 року (М. Бельський, Хроніка, стор. 1743, 1764—1765) — 102.
³¹ Перша неділя великого посту в 1598 році припадала на 5 березня — 102.
³² У вид. НС, а потім і у вид. ЮРЛ зазначається, що тут іде мова про кого-небудь з сім'ї львівських купців Мигалових, прізвище яких згадується в літопису під 1642 роком. Але, безумовно, це не так. Немає сумніву, що тут говориться про Михаїла І Хороброго, волоського воєводу, претендента на молдавське господарство, проти якого вела боротьбу Польща, що висунула на престол молдавського господаря свого ставленика Ієремію Могилу (див. звістки «Острозького літописця» під 1600 роком) — 102.
³³ Мова йде про самозванця Лжедмитрія, що видавав себе за сина Івана IV Грозного, якому покровительствував сандомирський воєвода, самбірський і львівський староста Юрій Мнішок і віддав за нього свою дочку Марину (С. М. Соловьев, История России с древнейших времен, кн. IV (тома 7-8), стор. 408—410; К. Маркс, Хронологические выписки. — Архив Маркса и Энгельса, т. VIII, стор. 168) — 102.
³⁴ Тут розповідається про Станіслава Стадницького, власника міста Ліско на річці Сян (звідси — ліський), перемишльського каштеляна, який під час збройної сутички під Перемишлем 19 листопада 1605 року забив перемишльського старосту, королівського референдарія Фому Дорогоєвського (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 233) — 102.
³⁵ Чи був Лжедмитрій І у Львові перед від'їздом до Москви, в інших джерелах звісток не знаходимо. В «Хроніці міста Львова» Д. Зубрицького про цей факт згадки немає. Однак відомо, що, прибувши до Москви, самозванець відправив у Львів на 300 карбованців соболів для будівництва там православної церкви Успіння Богородиці. Цей подарунок міг бути і не пов'язаний з відвідуванням Лжедмитрієм Львова, а зроблений з метою привернути до себе православне населення міста (С. М. Соловьев, История России с древнейших времен, кн. IV (тома 7-8), стор. 429—430) — 102.
³⁶ Під цим роком автор Львівського літопису зібрав звістки, що стосуються тривалого періоду боротьби польських магнатів за підкорення Польщею Російської держави. Ця боротьба закінчилася лише в жовтні 1612 року вигнанням польських інтервентів з Москви і нищівною поразкою їх — 103.
³⁷ Це був один з найбільших рокошів під керівництвом М. Зебржидовського і Я. Радзівілла проти польського короля Сигізмунда III. Пійманий і доставлений у Краків один з найактивніших рокошан Ян Щесни Гербурт був відданий до суду і засуджений до смертної кари, але вирок не було виконано. Затримання Яна Щесного Гербурта та інших рокошан і висловлення ними покірливості королю відбулося не в 1606 році, як зазначено в літопису, а в 1607 році (История Польши, т. І, стор. 248— 249; В. Грабеньский, История польского народа, стор. 178—180) — 103.
³⁸ Кафедральна Георгієвська, або св. Юрія церква у Львові, що відігравала в ті часи важливу роль не тільки в релігійному, але і в громадсько-політичному житті, «же всі врочистості і публічні діла звикли в церкві кафедральной святого Юрія львовской отправоватися» (С. Величко, Летопись событий в Юго-западной России в XVII веке, т. III, К., 1855, стор. 252) — 103.
³⁹ Д. Зубрицький події, описані в літопису під 1607 роком, відносить до 1606 року (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 233—234) — 103.
⁴⁰ Гедеон (Григорій) Балабан, львівський єпіскоп, син попереднього львівського єпіскопа Арсенія Балабана — 103.
⁴¹ Під 1608 роком літописець описав збройну боротьбу, що точилася між шляхтичами Стадницькими і Опалінськими з 1607 року до серпня 1610 ро-
10—156
145
