словіння константинопольського патріарха Кирила Лукариса. Становище ускладнювалося ще й тим, що ще був живий попередній київський митрополит Ісаія Копинський, який не думав відмовлятися від своїх прав і мав у Києві численних прихильників (С. Голубев, Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, т. І, К., 1883, стор. 433, 437, 537, 544—547; М. А. Максимович, Собрание сочинений, т. І. Отдел исторический, стор. 390—394) — 112.
⁷² Сейм, який відбувався в Кракові з 8 лютого до 17 березня 1633 року, оголосив війну Росії, яка обложила Смоленськ, за те, що Владислав, всупереч Деулинському мирному договору, продовжував іменуватися московським царем — 112.
⁷³ В інших джерелах цей турецький воєначальник іменується Абазі паша (Г. Грабянка, Летопись, К., 1854, стор. 41) — 112.
⁷⁴ Тут в літопису має місце помилка, або вірніше плутанина в іменах молдавських господарів. Після Мирона Барновського, що був на господарстві вдруге з квітня 1633 року до 2 липня того ж року, молдавським господарем настав Мойсей Могила (вдруге, з 2 липня 1633 року до квітня 1634 року) — один з синів Симеона Могили, яких у нього було п'ять: Михаїл, Гавриїл, Мойсей, Іоан і Петро, причім останній з них проживав на Україні і займав посаду київського митрополита. Симеон Могила був господарем Волощини з жовтня 1600 року до червня 1601 року і з липня 1601 року до серпня 1602 року, а господарем Молдавії він був з 10 липня 1606 року до 24 вересня 1607 року (С. Голубев, Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники, т. І, стор. 6, 35; Chronologia polska, Warszawa, 1957, стор. 467, 469) — 112.
⁷⁵ Михаїл Федорович Романов — 113.
⁷⁶ Мова йде про синів польського короля Сигізмунда III Вази. З п'яти його синів старший Владислав був польським королем з 8 листопада 1632 року до 20 травня 1648 року. Другий його син Ян Казимир був польським королем з 22 листопада 1648 року до 16 листопада 1668 року, коли відмовився від престолу. Третій — Ян Ольбрахт, який в літопису помилково називається «намолодшим», був краківським біскупом і помер 1634 року. Четвертий — Король Фердинанд був вроцлавським біскупом і помер 1655 року. П'ятий — наймолодший, що помер 1634 року, звався Олександр Кароль (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 278; М. Bobrzyński, Dzieje Polski w zarysie, tom II, Warszawa, 1927, стор. 302) — 113.
⁷⁷ Сейм відбувався з 31 січня до 13 березня 1635 року в Варшаві — 114.
⁷⁸ Слово «дунай» означає розлив води, взагалі велике скупчення води. Вислів «где Ніпр упадає в дунай» слід розуміти так, що місце для будування фортеці Кодака було обрано там, де Дніпро, проминувши пороги, широко розливається по рівнині — 114.
⁷⁹ Це був Сулима Іван Михайлович. Побудовану поляками в липні 1635 року фортецю Кодак Сулима зруйнував у серпні того ж року — 114.
⁸⁰ Мабуть, ці події відбулися 11 серпня 1635 року, бо успінський піст (спасівка) починається 1 серпня, а свято успіння божої матері відмічається 15 серпня — 114.
⁸¹ В Хроніці міста Львова Д. Зубрицького значиться, що львівський уніатський архієпіскоп Іоан Прухницький помер 1633 року, а новий архієпіскоп Станіслав Гроховський настав у 1634 році, який 1635 року був у складі екзекуційної комісії, призначеної польським королем для розгляду справ львівських мешканців, що відмовилися виконувати фортифікаційні роботи та відбувати інші повинності. В «Дополнениях к Сводной Галицко-русской летописи с 1600 по 1700 год» А. С. Петрушевича під 1634 роком значиться, що архієпіскоп С. Гроховський в цьому році побудував у Львові кам'яний булинок для своєї резиденції. Автор Львівського літопису, мабуть, дотримувався старого календаря, внаслідок чого подія, що відбулася 8 листопада 1634 року, в день святого Михаїла, у нього значиться під 1635 роком (Д. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 278, 279, 282; А. С. Петрушевич, Дополнения к Сводной Галицко-русской летописи с 1600 по 1700 год, стор. 186) — 114.
⁸² День св. Мартина католики відмічають 11 листопада. Цей сейм був надзви-148
