Сторінка:Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець (1971).pdf/54

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

очевидне спотворення історичної дійсності[1]. Користуючись тво­рами про життя Острозької, складеними єзуїтами, та докумен­тами польського походження, О. Левицький змалював Острозь­ку як безвільну жертву єзуїтів, яка нібито від природи без сум­ніву була обдарована добрим серцем, але позбавлена будь-яких ознак самостійності характеру, підпала під вплив єзуїтів і пе­ретворилася в жалюгідне знаряддя в їх руках[2]. Одночасно О. Левицький розповідає про те, що Острозька цілком свідомо всю свою діяльність скеровувала на службу католицизму, а свої численні багатства повністю віддала єзуїтам, про що гово­риться в її духівниці[3]; двір Острозької, незважаючи на її пу­стельницьке життя, утримувався в давнішній князівській розко­ші[4]. Нібито здатна до милосердя[5], Острозька жорстоко роз­правлялася з своїми підданими лише за те, що вони дотриму­валися православ'я[6]. По-об'єктивістському змальовуючи образ Острозької, О. Левицький, однак, не покладаючись на безсто­ронність єзуїтів-біографів Острозької[7], у своїй статті висловив таку тверезу думку: «Можна сміливо поручитися в тому, що як­би хтось з православних письменників того часу склав на повчання потомкам життєпис Анни Алоїзи, то в ньому образ єзуїт­ської праведниці був би накреслений зовсім іншими фарбами. На жаль,— продовжує автор,— в південноруському письменст­ві XVII століття немає нічого подібного до такого твору»[8]. Як бачимо, такий твір знайшовся. Це Острозький літописець.

Описані в Острозькому літописці трагічні події знайшли своє відображення також у тогочасному художньому творі під наз­вою «Лямент»[9]. Цей віршований твір був написаний через два місяці після подій [10] невідомим автором, що позначив себе ініціа­лами М. Н. Можливо, це був учитель, один з представників то­дішньої українсько-руської освіти, який у передмові до твору зазначив, що він «з Ровного, з найубогшей школи»[11]. Незважа­ючи на те, що автор говорить про католиків надто стримано, княжну Острозьку називає «поцтивою матроною»[12], намагається

  1. О. Левицкий, Анна Алоиза Острожская.— «Киевская старина», т. VII, 1883, ноябрь, стор. 329— 373.
  2. Там же, стор. 332.
  3. Там же, стор.362 — 365.
  4. Там же, стор. 348.
  5. Там же, стор. 350.
  6. Там же, стор. 357 — 358.
  7. Там же, стор. 352.
  8. Там же.
  9. Див. П. Житецький, Острозька трагедія.— «Записки наукового то­вариства ім. Шевченка», т. 51, кн. 1, Львів, 1903, стор. 1— 24.
  10. Подія сталася 18 квітня. Автор у вступі зазначив, що твір стосується по­дій, «с пильнотою описаних року божого 1636, місяця іюня, дня 14» (там же, стор. 11).
  11. Там же, стор. 13.
  12. Там же, стор. 21.