до нього ставлення, польський король у 1517 році послав на Україну Предслава Лянцкоронського «собирати люду и такожде татаром пакостити»[1]. Перший похід козаків під Білгород та перші бої з татарами і турками під Очаковом біля Овідієвого озера були вдалими. Згодом кількість козаків збільшувалася, а походи їх проти татар і турків щоразу множилися. Польський хроніст М. Бельський вважає цей похід козаків проти татар і турків початком існування українського козацтва[2].
Автор Острозького літописця з особливою ретельністю вписував у свій твір звістки про боротьбу з татарами і турками, в якій значну роль відігравало військо, що складалося з українського населення. Серед різних звісток під 1527 роком читаємо: «Того же року князь Костантин у Ольшаниці татар побил»[3]. На початку 1527 року двадцять шість тисяч татар напали на литовські володіння. Користуючись тим, що ріки і озера позамерзали, вони дійшли аж до Пінська, розорили Белзьку і Любельську землі, вогнем і мечем руйнуючи і знищуючи все на своєму шляху. Лише князь Костянтин Острозький із своїм загоном переслідував татар і наздогнав їх біля Канева, де вони, повертаючись назад з полоном, зупинилися на ночівлю. Напавши на світанку на татарський табір біля Ольшаниці, Острозький розгромив грабіжників наголову, визволив з полону сорок тисяч в'язнів і спіймав сімсот татар, з якими прибув до Кракова, де його зустріли з пошаною і вдячністю[4].
Як і у Львівському літопису, звістки про напад татар і турків на Україну в Острозькому літописцю теж мають переважно лаконічний характер. Ми не ставимо перед собою завдання проаналізувати всі ці звістки і зупиняємося лише на деяких з них.
У зв'язку з оглядом звісток про боротьбу українських козаків проти татар і турків слід відмітити, що увагу обох авторів літописів не привернула особа князя Дмитра Вишневецького, якого дворянсько-буржуазна історіографія оточила ореолом слави як борця проти турецько-татарських грабіжників і захисника інтересів українського народу, ототожнюючи особу Вишневецького з героєм українських народних дум та історичних пісень Байдою. Автор Львівського літопису взагалі не згадує про діяльність і загибель Вишневецького, а автор Острозького літописця під 1563 роком цю подію відмітив короткою, наче мимохіть кинутою фразою: «Того же року і Вишневецького в Константинополю на гак скинено»[5]. Таке, так би мовити,
