ємець називався льордом Фонтлєрой. Перед тим носив се назвиско найстарший з трьох братів.
Пристаркуватий пан, що прибув із сими вістями до його матери, був то пан Гевішем, правник, що з поручення старого ґрафа приїхав умисно для того з Анґлії, щоби молодого дідича привезти до діда, до старого замку. Мати не оповідала ніколи Седрикови про родину вітця, бо була певна, що він ніколи в життю не стрінеться з нею, особливо по смерти капітана. Хлопчик був переконаний, що є і все зістане американським горожанином, а ті всі вісти видавались йому сном або казкою з „Тисячі й одної ночи“. Не дивно отже, що потрібував цілого тижня на се, щоби добре зрозуміти своє нове положеннє і щоби в нього увірити.
Пан Гевішем не дуже охотно підіймався сеї подорожи і сього посольства до Америки, але не міг відмовити ґрафови; від давна вів його справи, був йому прихильний, тому тепер, коли стілько тяжких ударів упало на нещасливого старця, щиро співчував йому. Ґраф не укривав перед правником своїх родинних прикростий. Пан Гевішем знав добре, що старші сини не приносили йому потіхи, не прхваляв також женитьби наймолодшого з Американкою; він поділяв у повні упередження старого ґрафа до Америки й її мешканців і так сердечно ненавидів американських републиканців, як пан Гобз, купець корінний, ґрафів і маґнатів анґлійських. А однак і один і другий не знали зовсім предмету своєї ненависти.
Їхав отже наш правник повний неспокою, певний, що молода вдовиця, се особа ласа на гріш, нахабна, що не задоволиться світлою будуччиною сина, але сама схоче уживати богацтва, щоби винагородити собі дотеперішну нужду; бо в уяві
