виховання, не вміє поводитися, мусіла перевести ціле життє серед черні. Дуже була пригноблена, як ґраф не приняв її. Коли відтак прийшла до мене, була мов скажена з люти, але видно було по ній пригнобленнє. Я просив ґрафа, щоби поїхав зі мною до гостинниці „Під короною Дорінкорт“, куди заїхала, коли її випросили з замку. Як уздріла Його Достойність у дверях, поблідна мов стіна і аж по хвилі прийшовши до себе, почала викрикувати і грозити неприлично.
І не дивота, що поява ґрафа злякала її. Війшов він мовчки, не витаючи її ані словом, з гордо піднесеною головою, і впялив у неї очи з таким виразом байдужности й погорди, мов би оглядав яке злобне звіря. Позволив їй кричата, виговорювати, грозити, доки не втомилася, Відтак відізвався з великою рішучістю і повагою:
„Коли ти дійсно жінка мого сина, представ докази на те, а тоді будеш мати право за собою і твій син буде признаний за льорда наслідника. Суд рішить сю справу, а рішить певно справедливо. Наколиби справа випала на твою користь, тоді дістанеш для себе й дитини приличне удержаннє; але памятай, що поки жию, нога ваша не стане в замку. Досить, на жаль, буде там вашого пановання по моїй смерти“.
А на конець додав:
„Но, гарну жінку вибрав собі мій син Бевіс, нема що казати“.
І вийшов спокійно, як і ввійшов. Кілька днів пізнійше, коли пані Ерель була занята роботою в своїй кімнаті, вбігла служниця, звіщаючи гостя; при тім Катерина була незвичайно зворушена і з очевидним неспокоєм гляділа на паню.
