власного працею здобувати собі удержаннє. Звичайно віддають родичі таких молодших синів до війська, щоби при помочи протекції дослужилися висшої ранґи і більшої платні, або посвячуються вони духовному званню, де знов можуть дістати парохію, що приносить великі доходи. Такий устрій маєтковий зветься майоратом; звичайно привязаний він лише до мужеської лінії; доньки не дідичать, і коли такий маґнат має самі доньки, усуває їх від дідицтва, що переходить на дальшого свояка. Часами знов переходить лише титул на свояка, а майно лишається при дівчині, з чого повстають ріжні конфлікти.
Ґраф Дорінкорт мав отже трьох синів. Природа однак нераз заглузує з людий, що стісняють її своїми суспільними уладженнями. І з тих трьох молодців, мав один, се-б то найстарший, загарбати для себе все те, що загально на сім світі уважається за найбільше добро, а саме: титул і богацтво. Тимчасом наймолодший, найбільше видідичений, немов у нагороду за сю кривду, дістав із рук добросердної природи стілько щедрих дарів, що брати могли йому завидувати. Мав він найкрасші прикмети тіла й душі, яких тамті не мали; гарний, високий, сильно збудований, мав незвичайні здібности до науки, а при тім серце шляхотне; в школах любили його учителі і товариші, перший був він у клясі, перший при забаві, словом зовсім не нагадував своїх старших братів. Тамтих ніхто не любив, бо не вміли на се заслужити.
Але не лише в школах, і пізнійше, по скінченю наук, і в товариськім життю полишилася між братами ся замітна ріжниця. Старий ґраф глядів на се з неприхильністю; він не любив дітий, гор-
