та. В розлогих добрах анґлійських панів рільне господарство ведене так: Винаймається землю незаможним селянам, що її управляють і платять визначений чинш відповідно до умови, Крім землі винаймається їм також і мешканнє. Сам властитель не потребує ні про що думати, звичайно веде бездільне життє в пишній палаті, полює в гарнім парку, виїздить до столиці, подорожує, лишаючи в добрах управителя. Поміж тими піднаємцями є часто люди дуже вбогі, що працюють на малім куснику землі, жиють у нужденних хатах, а їх залежність від властителя так велика, що нагадує підданство.
Ґраф Дорінкорт був безмежно богатий, а при тім нахабний і скупий, не мав милосердя над біднійшими своїми піднаємцями, не зважав на ніякі їх утрати, неврожаї, навіть не допускав найменшої відволоки в сплаті чиншу. Хто не заплатив на час, того викидали з мешкання, а його річи продавали на прилюднім торзі. І тоді звичайно ректор вставлявся за тими бідняками, старався пояснити причини, що довели їх до неточности в сплаті, просив о пільгу для них.
Ґрафа се гнівало й нетерпеливило незмірно, особливо тоді, коли більше докучала йому нога. Він звичайно відповідав тоді ректорови, що занадто багато має власного болю, тому про чужий не хоче вже чути. Наколи був здоровійший і ліпше успособлений, приймав ректора трохи чемнійше, нераз і сповняв його просьбу, але завсігди давав йому пізнати, що робить се лише виключно тому, щоби позбутися його товариства. При тім мусів ще ректор наслухатися немилих дотинків, що легко робити добродійства з чужої кишені, тому відходив він від ґрафа звичайно пригноблений,
