- 4) національні вбрання українські;
- 5) фарбовані рядна, що ними застеляють постіль і під при комині (табл. XIV, XX, XXII, XXX, XL, XLII), а так само ткані килими, якщо вони ще є (табл. XIV);
- 6) скрині, де по зеленому полю дають орнамент, головно — в червоних тонах;
- 7) мисники, вміщувані в межистінку коло дверей; барвисті самі, вони правлять за сховище для мальованих ганчарських виробів; на мисники становлять звичайно найкращі з цих виробів, що в них цінують не самісіньку їхню корисність, а й мистецьку вартість; мисник з посудом — це ті ж таки тональності червоно-жовтих відтінків;
- 8) вироби селянок з пофарбованих стружок та різнокольорового паперу, що букетами квіток або мережаними смугами чи стрічками вішають їх для окраси на покуті, на комині, по сволоках.
До цієї кольорової гамм, безперечно, належить і та жива зелень (клечання, май), що нею селяни часто заквітчують свою хату, з весни (зелених свят) почавши — аж до глибокої осени. Вони плетуть з неї вінки, гірлянди і обвішують ними стіни (табл. XXVII); окремими гілками окрашають вікна і розставляють но всій хаті; зеленню таки вистилають і долівку. Часом стелю або стінки обвішують невеличкими пучками засушених квіток; усі вони рівно зібрані й порозвішувані в повному порядку (табл. XV).
В усіх оцих продуктах творчости української, де виявляються народні мистецькі вподобання, ми раз-у-раз бачимо замилування у барвистості, любов до взору, до кольорових узірних ритмів.
Щождо форм виробництва розписів, то здебільша це є доморобництво, що важить на власний ужиток. Господиня сама розмальовує свою хату, і це мальовання цілком її задовольняє (так діється по селах Капулівка, Олександрівка, Кам'янське, Благовіщенка, Миколаївка та інш.).
Є села, де виріб мальовання набуває якоюсь мірою форм доморобного ремества.
Поряд господинь, що розмальовують самі но свої хати, є селянки, що за певну плату розмальовують хати чужі. Це — або художниці, що зажили особливої слави своїм мальованням, абож дуже вбогі селянки, що для них плата за виконане мальовання є певна
