Сторінка:Берченко Є.В. Настінне малювання українських хат та господарських будівель при них. Зошит 1. Дніпропетровщина (1930).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


4) національні вбрання українські;

5) фарбовані рядна, що ними застеляють постіль і під при комині (табл. XIV, XX, XXII, XXX, XL, XLII), а так само ткані килими, якщо вони ще є, (табл. XIV);

6) скрині, де по зеленому по.1ю дають орнамент, головно — в червоних тонах;

7) мисники, вміщувані в межистінку коло дверей; барвисті самі, вони правлять за сховище для мальованих ганчарських виробів; на мисники становлять звичайно найкращі з цих виробів, що в них цінують не самісіньку їхню корисність, а й мистецьку вартість; мисник з посудом — це ті ж таки тональності червоно - жовтих відтінків;

8) вироби селянок з пофарбованих стружок та різнокольорового паперу, що букетами квіток або мережаними смугами чи стрічками вішають їх для окраси на покуті, на комині, по сволоках.

До цієї кольорової гамм, безперечно, належить і та жива зелень ( клечання, май ), що нею селяни часто заквітчують свою хату, З весни (зелених свят) почавши — аж до глибокої осени. Нони плетуть з неї вінки, гірлянди і обвішують ними стіни (табл. XXVII); окремими гілками окрашають вікна і розставляють но всій хаті; зеленню таки вистилають і долівку. Часом стелю або стінки обвішують невеличкими пучками засушених квіток; vci вони рівно зібрані й порозвішувані в повному порядку (табл. XV).

В усіх оцих продуктах творчости української, де виявляються народні мистецькі вподобання, ми раз-у-раз бачимо замилуванню у барвистості, любов до взору, до кольорових у зірних ритмів.

Щождо форм виробництва розписів, то здебільша це є доморобництво, що важить на власний ужиток. Господиня сама розмальовуй свою хату, і це мальованпл цілком її задовольняв (так діються по селах Капупулівка, Олександрівна, Кам’янське, Благовіщенка. Миколаївка та і ній.).

(у села, де виріб мальовання набував якоюсь мірою форм доморобного ремества.

Поряд господинь, що розмальовують самі но свої хати, е, се ляпки, що за певну плату розмальовують хати чужі. Це — або художниці, що зажили особливої слави своїм мальованням, абож дуже вбогі селянки, що для них плата за виконане мальовання є, певна