Сторінка:Бич Л. Кубань у кривому дзеркалі. 1927.djvu/12

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

станиці почали швидко зростати та притягати до себе «городовиків» лише на самім кінці XIX ст. і в початку XX ст.

Звідки у нашого автора з'явилися «онуки й правнуки», це вже його секрет. Це він просто вигадав, щоб жалібніше було. Або може «помилився?»

А проте цей саме момент — недавність переселення на Кубань значної більшости «городовиків» і треба було б авторові мати на оці, бо цей факт може де-що б і розяснив, якщо не авторові, то принаймні вдумливому читачеві його книжки; хоч би, скажім, цілком природнє побоювання козаків передати налагоджене й досить велике громадське (станичне) господарство — церкви, школи, парові млини, громадські будинки, громадські землі, ліси, цегельні заводи, добрих поштових коней, жеребців, бугаїв і ин. — на розпорядження людей перехожих, зовсім в місцевім господарстві незаінтересованих та просто не знаючих, як слід господарити, як це й показав досвід господарення в станицях іногородніх протягом 1921–1925 рр.

***

Досить необережно оперує наш автор також з числами про населення та про козачі земельні пайки, чисто так, як з «дідами й прадідами», і теж, очевидно, для того, щоби виходило жалібніше.

«Загал населення Кубані поділяється, каже автор (див. стор. 32), на козаків (року 1914. їх було 1,339.430 д.), «горців» (136.574 д.) та «іногородніх» (1,646.901 д.)»; а далі (на стор. 35) додаѣ: «безправність та неорганізованність «не корінних» — половини населення Кубані — утворили грунт, на якому підчас Великої Революції повстав конфлікт між козаками та іногородніми».

Отже до «корінних» і «організованих» наш автор зачислив тільки козаків і горців, разом — 1,476.004 д., себ то 47,3% від цілого населення Кубанщини. Але чомусь з числа корінних він викинув городян, які були організовані в мійські самоуправи й користувалися з усіх громадянських і політичних прав, а городян, за нашим же автором, було 262.405 душ (стор. 36). Викинув він також і «корінних» іногородніх, які по автору, «утворили сільські громади» й теж користувалися з усіх прав; на жаль, автор не наводить їхнього числа, але їх теж буде біля 250.000 д.[1]).

Отже склавши ці числа «корінних» громадян: козаків і верховинців 1,476.000, міщанства — 262.000 і «корінних іногородніх» — 260.000, будемо мати — 1,998.000, себ то 64%. Ці 64% населення як до революції, так і після революції, користалися з однаковісіньких громадянських і політичних прав (до революції у всіх них, в тім і у козаків, цих прав було зовсім не багато). Поділ серед цієї групи «корінних» громадян в дійсности полягав лише в організації управління — станиця, село, аул,

  1. Г. Ладоха, покликуючися на дані, наведені в статті Б. Городецького «Очерки по Кубановедению», 1915 р., показує число «корінних мешканців» разом з Горцями (туземцами) в 393.500 д.; одкинувши Горців (136.000 д.) будемо мати «корінних іногородніх» — 256.000 д.