мертвих. На стор. 75-ій він подає пораду небіжчикові наказному отаманові Війська Кубанського ген. Бабичу, як би йому треба було поводитися в початку революції 1917 р. щоби цим прислужитися «Кубані більше, ніж всією попердньою службою». Подаються поради й Донському отаманові небіжчикові Каледину (стор. 144). Дає він дуже цінні поради живому ще Керенському й иншим.
Ну, та це не так цікаво, як глибокомисні поради нашого «історика», правда, — дуже запізнені, Військовій Раді й Військовому Правительству.
«Рада й Військове Правительство, проказує п. Сулятицький, могли сказати своє велике слово… Рада могла сказати, що й козакам не заказано робити революцію, що козаки теж роблять її на підставі права, яке дає Революція, що вона, Військова Рада, проголошує себе верховною владою на Кубані і ухвалює:
1. «Від нині козаки самі будують своє життя».
2. «Всім громадянам Кубані — не-козакам, без ріжниці національности і віри, котрі живуть в Краю стільки то років до сьогодні, дається право кубанського громадянства, тоб-то всі «городовики» стають козаками».
3. «Громадяне не-козаки, не приписані до громад, що живуть по містах, приписуються в козаки до тих мійських громад, де вони живуть. Громадяне не-козаки, що живуть по станицях, приписуються в козаки до тих станиць, в юртах яких вони живуть».
4. «Не приписані в козаки, цеб то, всі ті, хто з тих чи инших причин позбавлений кубанського громадянства, проголошуються чужинцями, і, як чужинці, позбавляються права, брати яку-будь участь в політично-громадському житті Кубані».
5. «Всі козаки (громадяне Кубані) вибірають своїх депутатів (на підставі закона) до Кубанської Краєвої Ради, котра вирішить: чи бути Кубані самостійною державою, чи «Кубанською Областью» в Росії, чи приєднатися до України, а також земельне питання і всі инші головні питання життя Краю» (стор. 89).
Так як же ж це все просто було! Недаремно розумні люде вже давно кажуть, що «все велике — просте», але тільки до простого-великого чомусь-то додумуються тільки геніяльні люде. Отже серед козацьких проводирів, очевидно, ні одного геніяльного чоловіка не було, щоби до цього додуматися. А крім того, хіба вони про це дбали? У них на думці друге було, а що саме, про це теж довідуємося від нашого «історика». «Більшості проводирів козацьких, каже він, і на думку не спало робити революцію. До тих психологічних процесів, що відбувалися в козацьких маках, до зміни їх настроїв, мрій і бажань вони не дуже придивлялися і прислухалися. Вони мали одну ціль — зберегти від городовицьких зазіхань козацьку землю» (стор. 89).
Але все ж придивимося трошки ближче до великого винаходу нашого «історика».
Отже, значить, все «велике слово» своє автор базує на психології козацьких мас, на їхніх мріях, бажаннях і настроях, а в цьому, як знаємо, він «поза конкуренцією». Візьмемо спочатку для аналізу моменти політичні, а саме точки 1 й 5: козаки від нині самі будують своє життя, а для
