Сторінка:Бич Л. Кубань у кривому дзеркалі. 1927.djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

зано 7,119.000 дес.[1]. Нагірня смуга з темними лісами й сніговими горами та величезні прикубанські плавні зосталися не міряними, та в тому й потреби особливої не було, бо поки-що (і мабуть на довго) вони є не приступні для експлоатації.

Але все ж якісь дані нам треба буде взяти, щоби підійти ближче до розвязання поставленого нами раніш питання — чи ж була на Кубані земля, помимо козачих пайків, на задоволення земельної потреби іногородніх? Вибіраємо таблицю Статистичного Бюра, хоч їй не віримо, а то тому, що Бюро користалося готовими невірними даними ріжних канцелярій; перевірити й виправити їх воно, розуміється, не могло. Але иншого поратунку не маємо.

Це так непевно стоїть справа що до землі й землеволодіння. Однак ще гірше повертається вона, коли підходимо до числа претендентів на кубанську землю: тут вже просто треба робити ріжні домисли й вільні припущення, бо жадного статистичного обчислення цим претендентам переведено не було. Та цього й не можна було зробити доти, доки не було вирішене питання про те, хто ж власне з іногородніх, які категорії їх бажають мати землю для обробки її власною працею і мають право на земельні наділи.

Раніш ми вичислили, що «дійсних городовиків» на Кубанщині було біля 1 мільйона душ. Припускаємо, що з цього числа бажало б одержати землю від 60 до 80%, і скоріш мабуть 80%, аніж 60%, бо в той час майже всі хотіли сідати на землю або принаймні одержати право на неї[2]. Отже, значить, претендентів на землю цієї категорії було 600.000–800.000 душ. Припускаючи, далі, що на кожну душу треба було б нарізати minimum по 2 десятини[3], будемо мати земельну потребу від 1,200.000 до 1,600.000 дес. землі, придатної до рільництва.

Але це не були одинокі претенденти на землю. Крім них претендентами на додаткові наділи являлися малоземельні кубанські селяне і члени земельних товариств (останніх числилося біля 75.000 душ); проєктом Кубанського Уряду 1919 р. цим двом категоріям не-козаків було призначено додаткової нарізки 347.000 дес.

 
  1. За данними Областного Статистичного Бюра за 1921 р., землі, придатної до обробки, числиться на Кубані 6,188.000 дес., отже, значить, майже на 1 мільйон десятин менше. Ці дані наведені у И. Гольдентула в його книжці «Земельные отношения на Кубани» (ст. 58), але це не перешкоджає йому там же говорити про те, що на Кубані доброї землі «трохи чи не 90%». Якщо брати загальну площу Кубанщини в 8,550.000–8,834.000 дес., то це буде виносити тільки 69–72,5%. Статистичне Бюро в 1919 р. нараховувало доброї (удобной) землі 7,951.706 дес. із 8,834.324 дес., себ то, як раз 90%, але, очевидно, в число доброї землі ним були зараховані землі під лісами й чагарником, до яких поки-що нема приступу.

    До даних Статист. Бюра за 1921. р. наближаються данні, наведені у п. Івасюка («Кубань», ст. 20): землі, годящої під ріллю — 6,065.000 дес., негодящої — 1,383.000 дес.; під лісами й чагарником — 1,217.000 дес., себ-то годящої землі 70% і негодящої 30%.

  2. Член Ради Преображенський, представник іногородніх, в своїй промові в Раді 1919 р. числив «иногородних», распределением земель не затронутых» — 830.000 душ; «Они, каже він, в силу моральных причин считали себя в праве получить землю» (див. Гольдентул: «Зем. отн. на Кубани», ст. 65).
  3. Норма в 2 дес. на душу, розуміється, не відповідала настроям мас 1917–1919. рр.; ми її беремо, як minimum minimorum, щоби наблизитися по можливости до кубанських реальних природньо-історичних умов.