Ця сторінка вичитана
IX.
На ниви смерть холодна, необорна
Поклала свій саван.
Тебе нема. У серці — пустка чорна,
В душі — важкий туман.
На землю ринуть із небес безодні
Невинні рож платки.
Чи милосерні се слова Господні,
Чи се Твої слізки?
Чи тямиш Ти, дівчинонько кохана,
Як снили ми колись?
Чому від мене Ти пішла так зрана?
Вернися! Гей, вернись!
Вернись!
…Я сам, у серці пустка чорна,
В душі важкий туман…
На ниви смерть холодна, необорна
Поклала свій саван…