Ця сторінка вичитана
І як смиренний вітрогончик,
Легкий леготик весняний
Вилітавби в світ широкий,
І тополям стрункостанним
І осикам дрібнолистим,
І березам жалібницям,
Степовим, шовковим травам,
Плесам озерь срібнолиціх,
Комишам шумливо-тужим,
Шпилям гір і хвилям моря,
Опроміненим луною —
Сяйвом місяці-нарожня
Яб шептав про усміх Твій,
Визнавав моє кохання…
