Перейти до вмісту

Сторінка:Бобинський В. В притворі храму (1919).pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
XIII.


Якби я був вітром буйним,

Яб Тебе вхопив в обійми

І заніс на світа край.

В край, де сонце вічно сяє,

Вічна молодість царює,

Вічна юність процвіта.


Якби я був вітром буйним,

Безсердечником шаленим,

Яб із Тебе випив кров гарячу

Подихом своїм жагучим,

І легеньку як пилину

Яб носив Тебе кохана,

Понад моря срібнопінні,

Попід хмари блідо-сині.

Колихавби, засиплявби

У країні сну-розмаю,

Дивні мрії викликавби

Легкі, звійні, неспокійні,

Як алмаз дорогоцінні,

Як дитяча примха змінні..


Колихавби, засиплявби.

Любувався над Тобою

І усміхнену, щасливу

Відносивби до хатини

І на ліжко сніжно-біле

Дорогий тягар складавби.