Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


МІТ

 

Неначе в книгах праарійських
підкова, чо́вен і стріла.
В діброві сяє срібне військо,
шумлять санскритськії слова.

Русяві й стрункочолі йдуть племе́на,
і їхні друзі — кінь та корабель.
Горять на небі ясних зір знаме́на,
мов свастика окрилених шабель.

22. грудня 1934.

 

ВІТЕР СТОЛІТЬ

 

І вітер віє від століть
крилатий, вільний і неспинний
і вчить свободи, туги вчить
за чимсь незнаним і нестримним.

І повторяє нам прибитим
у зривах страчених намарне,
що ніяк життя спинити,
і що життя це не казарма.

13. березня 1935.

41