Цю сторінку схвалено
МІТ
Неначе в книгах праарійських
підкова, чо́вен і стріла.
В діброві сяє срібне військо,
шумлять санскритськії слова.
Русяві й стрункочолі йдуть племе́на,
і їхні друзі — кінь та корабель.
Горять на небі ясних зір знаме́на,
мов свастика окрилених шабель.
22. грудня 1934.
ВІТЕР СТОЛІТЬ
І вітер віє від століть
крилатий, вільний і неспинний
і вчить свободи, туги вчить
за чимсь незнаним і нестримним.
І повторяє нам прибитим
у зривах страчених намарне,
що ніяк життя спинити,
і що життя це не казарма.
13. березня 1935.
41
