Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія. (1938).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Країна Благовіщення

Завія зелені, пожежа зелені,
і квіття курява, і солов'їні схлипи.
Столи весільні — ох — столи не встелені
і бджіл тьма-темрява і молитовні липи.

В ромашок спів слимак дороги ввився круто
і ранку кіш, що в ньому птаха — сонця помах.
Задума — не задума, смуток і не смуток,
це на країні цій трагічна паполома.

Мов два дракони, сонце й місяць, зорі — галич
і білі села й білий жар і білість куряв.
Шевченко йде — вогонь, людина, буря
і дивиться в столітню далеч:

в вогні пробуджена
князівна.

Хай на очах землі печать — тьми чорна штольня!
І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам.

О, земле, земле батьківська, клятьбо бездольна,
моя країно Благовіщення!

10. березня 1936.

44