Перейти до вмісту

Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ТРИ СТРОФИ З ЗАПИСНИКА


Мов птах, співає телефонна трубка,
мов чорний птях в ліщині срібній дроту.
Коли покине друг і зрадить любка,
що вибереш: зненависть чи скорботу?

О, квітко звуків, в чорнім шовку сяєв!
Музика бє в обличчя, мов зле птаство.
Життя нам юний захват відбирає,
мов скнара заздрий на своє багатство.

Вже вмієш зорі на слова міняти,
вже висловиш вогонь душі страдальний —
наприкінці на досвід став багатий:
життя трудне мистецтво ненавчальне.


ЛІТНІЙ ВЕЧІР


Від спеки місто важко дише
й чоло його шорстке й червоне
під віялом нічної тиші
поволі стигне і холоне.

Тремке надхнення віддзвеніло,
застигло в мудрій вірша брилі.
Твоє чи не твоє це діло,
ти сам збагнути вже не в силі.

Крізь гамір дня незмінне »завжди«.
Заснеш,
 заснеш без зір, поете,
життя на звуки розмінявши,
мов золото в дрібні монети.

24