Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

КОЛО ЗМІН


Жаркий, духотний день, зомлівши,
мов стовп, упав на груди ночі.
Що ти згубив, не знайдеш більше
і час надію розхлюпоче.


Ще піна світла з дзбана сонця
парує пилом з теплих мурів.
Не жди від долі оборонця,
від пазурів в овечій шкурі!


З-за золотого шумовиння
ніч блакитніє чиста й вічна.


Знов знайдеш суть у колі зміннім,
щоб в зміст незмінний вірить міцно.


МАРНОТРАТНИЙ ГИМН


І зір розтратниця — зла ніч і день сліпучий
розтратно твореним і нищеним багатством…


Чергою явищ неповторних в світу кручі
зростання й проминання сплетені суцільно.
Вирує квітний дощ, бацилі, світло, птаство.


Коли в дня гаморі хвилину знайдеш вільну,
задумайся на мить про сонця марнотратство!

44