Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Книга Лева (1936).djvu/60

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


НА ТРИ ШЛЯХИ




На три шляхи за лисогори, за високорівню ворог відступає.
Лежить на білій плахті снігу сонце — стяг попоротий від куль.
Мов сторожі кордонів пітьми, ждуть горбатодзюбі круки свого паю,
хоч лижуть ще червоні язики з розжеврених докраю дул.


Ще металеві горла літаків серед прокльонів клекоту і гулу
викрикують у світу сторони чотири свій прощальний спів
і ллється сніг, мов синій лій, у ззеленілий та дірявий сонця тулуб
і, мов печать, значи́ть, застигши синім воском на очах мерців.


Ще з літака, мов із відра, в казан долини ллється струм вогню густого,
аж вцілений літак, мов птах проколотий, хитнеться й затремтить.
В станицю до вождя телефонує з поля бою Янгол перемоги,
з-над звітів, мап і плянів постать згорблена підводиться на мить.


— »Тут, бойовище, пане ґенерале, так, це я!« — телефонує Янгол.
— »Мій вірний, любий друже!« — дзвонить відповідь зворушена вождя.
Стає, у записник історії кладе свій підпис твердо, креслить дату,
виходить із кватири й дивиться
 на дальній,
 звечорілий шлях.

59