БАЛЯДА ПРОВУЛКА
Де заламавши руки сині,
рятунку кличе ніч намарне,
колишуться пяниці й тіні
біля кульгавої ліхтарні.
Блакитним квітом похилившись,
ліхтарня, мов лілея, вяне
і світ недійсний, тільки миші
ведуть шевців на місяць пяних.
В корчмі із зорями й дзвінками,
де лупії і сажотруси
співають гимни над склянками
і славлять ніч і чар спокуси.
Крива ядуха пані смутку,
схиляючись до касопорців
обличчям зморщеним, мов губка,
фальшиві карти в пальцях корчить.
Оперши лікті у задумі,
пливуть на плахтах диму й шуму
нічного промислу любимці
під лопіт зір у скрипки скринці.
В кублі химер, верзінь, наруги
під хлип свічок — тремтливих птахів
ворожать лупіям папуги
і грузнуть в стіл слова, мов цвяхи.
Знечевя плачуть горлорізи
і сповідаються горілці
і, мов павук, у горло лізе
забутий спів подертий в кільця.
10
