Сторінка:Богдан-Ігор Антонич. Ротації. (1938).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Баляда провулка

 Де заламавши руки сині,
 рятунку кличе ніч намарне,
 колишуться пяниці й тіні
 біля кульгавої ліхтарні.

 Блакитним квітом похилившись,
 ліхтарня, мов лілея, вяне
 і світ недійсний, тільки миші
 ведуть шевців на місяць пяних.

 В корчмі із зорями й дзвінками,
 де лупії і сажотруси
 співають гимни над склянками
 і славлять ніч і чар спокуси.

 Крива ядуха пані смутку,
 схиляючись до касопорців
 обличчям зморщеним, мов губка,
 фальшиві карти в пальцях корчить.

 Оперши лікті у задумі,
 пливуть на плахтах диму й шуму
 нічного промислу любимці
 під лопіт зір у скрипки скрипці.

 В кублі химер, верзінь, наруги
 під хлип свічок — тремтливих птахів
 ворожать лупіям папуги
 і грузнуть в стіл слова, мов цвяхи.

 Знечевя плачуть горлорізи
 і сповідаються горілці
 і, мов павук, у горло лізе
 забутий спів подертий в кільця.

10