Сторінка:Богдан Ігор Антонич. Три перстені (1934).djvu/76

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана



наче яструб, над серцем колує.

Підорвавшись стрілою з землі,
вигук ваш залунає навколо.
Попід небом, що в синій імлі
недосяжне, таємне, холодне
розгорнулось, мов книга безодні,
розстелилось в дрімучі лани,
хвилюванням тремкої струни
переливний роздзвониться голос.

Раннє сонце —
 молоде оленя
прибігає зза лісу до вас.
Пролітають — лиш стопи дзвенять,
лиш майдан під ногами співа.


75