вич, я питаю його нащо вони зруйнували нашу цекрву, а він мені відповів: ’’вам' церкви не треба, маєте кіно і ходіть в кіно”. Після розвалення церкви ескаватор підїхав по грузах церковних і до розп’ятого Спасителя, що висить біля церкви, сам страждаючи на хресті і дивиться на своїх плачучих християн українців, жінок і мущин, люди пхалися до Спасителя, а поліція кричала ’’одойді”. Повідганяли людей, а ескаватор підїхав і хрест зі Спасителем звалив не землю. Ходили по тих грузах в скіряних пальтах і командували такі начальники як Нерсесов Степан Абарцим’янович і М’ячин Микола Захарович”.
На цьому кінчить наш новітній Нестор свій опис руйнування Свято-Успенської церкви, яке почалося 28 травня, а закінчилося 19 листопада 1962 р. Цей документ ганьби, зокрема ж оті суто московські прізвища новітніх геростратів нагадуватимуть нам повсякчасно, хто був і є нашим найбільшим ворогом. Москва руками своїх опричників, які хмарою сунули на наші землі, нищила і далі нищить усі цінні історичні, культурні пам’ятники нашого народу. Вона проводить насильне обмосковщення нашої молоді з єдиною метою створити один совєтський народ... Хто дав право оцим московським безбожницьким зайдам нищити нашу святиню? Чи т. зв. Міністерство Охорони Пам’яток Культури УССР знало про цей жахливий вчинок? Нехай про цей документ ганьби дізнається вільний світ, а в першу чергу Ватикан, який досі не хоче признати нам права створити Патріярхат Української Католицької Церкви на чолі з їх Блаженством Кардиналом Йосифом Сліпим.
Зшиток — оригінал з описом руйнування Свято-Успенської святині в Тернополі зберігається в архіві їх Блаженства Патріярха Йосифа Сліпого в Римі.
Стаття — опис руйнування була друкована у календарі ”Нового Шляху” на 1971 рік, ст. 149-152.
