Ця сторінка вичитана
Олександер Жабський
ЖНИВА
Вночі на землю спали роси
І вранці сріблом зацвіли,
А жита спілого покоси
На жовті стерні вже лягли.
Смієься небосхил привітно,
Де неозора неба синь,
І вабить подихами вітру
У сонцесяйну далечінь.
Вже перепілок доокола
Чарівна пісня ожива,
І голос їх дзвенить над полем,
Немов виспівує: "Жнива”!
Жнива! Яка пора чудова —
Лягли покосами жита.
А люди йдуть у поле знову,
Щоб у труді цвіло життя.
липень 1963
