Цікаво, чи збереглася ця цінна пам’ятка нашого давнього релігійного мистецтва? Часті напади татар, пише автор, приневолили ремісничі цехи просили про привілей мати свою власну зброю. Замойський відновив цим цехам 29 лютого 1636 р. право мати власну зброю. Також і торгівля не була чужа для тернопільських міщан, і вже 1602 р. бачимо поміж ктиторами церкви Різдва Христового Марка Василієвича, торгівця сукном. В 1672 р. бачимо в -ринку крамниці: Христофа Саравки, Івана Сенчини, вдови Лукії, Мартина Сотника, Нестайчишина, Іллі Бурграбйого; також було там багато різників.
”Щоб місто скоро залюднилось і піднеслося (ст. 21), надав йому Жигмонт Авґуст у 1548 р. Магдебурзьке право, а З вересня 1550 р. привілей, на основі якого купці, іцо їхали до Галича, Коломиї, Коропця, до Крем’янця або до іншої місцевости на Волині, мусіли переїжджати через Тернопіль і складати на користь міста оплату від кожного воза, навантаженого товарами. Жигмонт Авґуст звільнив 17 листопада 1550 р. тернопільських міщан від оплати мита від волів у кордонах польської держави. Привілеєм з 27 грудня 1556 р. замінив Іван Тарнавський обов’язкову працю на полях і сіножатях, до якої міщани були зобов’язані, на грошову оплату. Осталася ще примусова праця при направі мостів і млина, залишились ще шельварки і сторожа. 6 липня 1566 р. надав Жигмонт Авґуст право мати склади блаватних товарів і соли, спровадженої з Наддніпрянської України, так як це право мав Львів. Міщани вибирали собі радних, але війта іменував сам власник міста. Радні з війтом мали обов’язок втримувати лад в місті, вимірювати справедливість, брати від мешканців грошові оплати та дбати про безпеку міста.
До важливіших загальних обов’язків належала муштра, яку мусіли виконувати міщани і жиди. Війт був ”суперінтендантом” тієї муштри. Арсенал був на замку. Мешканці Тернополя пережили багато лиха і нещасть за час його існування.
Часті напади татар і різні епідемії, як холера і т. зв. морове повітря, десяджували його мешканців. Торгівля зазнала великого застої^. Доходи міста значно зменшилися. До того в 1832 р. знищив вогонь більшу частину міста. Передові люди, роздумуючи над способом, як можна привернути життя і рух Тернополеві, прийшли до переконання, що для цього необхідно-
