но збільшити число ярмарків. На їх прохання цісар Фердинанд встановив 10 липня 1836 р. дев’ять нових ярмарків, які спричинилися до збагачення міста. День 15 лютого 1843 р. записаний в історії Тернополя золотими буквами: того дня підписано контракт на продаж і купно Тернополя, укладений між останнім його власником Тадеєм лицарем Туркулом і містом. За суму 175.000 фльоренів сріблом місто викупилося від свого власника і стало свобідним, незалежним від жадного пана.” Оце деякі важливіші описи з історичної розвідки о. Білинського.
Міщани — ця середня кляса поміж селянством і інтелігенцією — відограли важливу ролю в житті нашого народу. У той час, як селянство і інтелігенція були більш поступові, так би мовити, йшли з духом часу, міщани становили найбільш консервативний елемент у нашому суспільстві. Вони поволіше сприймали всякі зміни у культурній, а зокрема у господарській ділянці. Але вони все таки зберегли свої звичаї, традиції, ношу, свої місцеві організації.
Громадське життя тернопільських міщан під пануванням Польщі, від заснування міста в 1540 р. до переходу в 1772 р. під володіння Австрії, було доволі обмежене. Щойно коли Галичина опинилася під Австрією, вільніше віддихнув наш народ. Починаються перші проблиски організаційного життя і серед тернопільських міщан. У 1848 р., відомий в історії під назвою ”Весна Народів”, постала у Львові Головна Руська Рада і створено полк ”Руських Стрільців” — народню Гвардію в числі 160 вояків. На заклик Головної Руської Ради засновано в Тернополі філію ГРР і вислано до Львова охотників до ”Руських Стрільців”.
Але справжня організація громадського життя тернопільських міщан у сучасному розумінні цього слова починається аж в останніх десятиліттях минулого століття. Головним рушієм організації міщанства був син тернопільської міщанки Олександер Барвінський. Він був першим, що розбудив не лише Тернопіль, але і все галицьке Поділля з вікового сну і вказав шлях до культури і освіти. Він був засновником усіх культосвітніх установ Тернополя у 1870-80 рр. Про свою освітню і частково політичну працю він залишив цінні спогади, про які
