я вже згадав. Його гарні портрети, що пишались на стінах філії ”Просвіти”, ”Української Бесіди” та інших установ до Другої світової війни, назавжди залишаться в нашій пам’яті.
З прибуттям О. Барвінського 27 вересня 1871 р. до Тернополя на посаду старшого вчителя нововідкритої державної учительської семінарії, починається нова ера у громадському житті нашого міста. 29 червня 1876 р. відбулися перші Загальні Збори ”Просвіти” у залі магістрату. В 1884 р. заснував Барвінський ”Руську Бесіду”, а вкінці ”Міщанську Читальню”, яка стала предтечою майбутнього ”Міщанського Братства”.
Барвінський так характеризує тодішніх тернопільських міщан (ст. 186, II тим): ”Вікові некорисні міські впливи довели до більшого занепаду руське міщанство, як сільське населення. В Тернополі руське міщанство, найчисленніше з усіх міст Східньої Галичини, а до того в значній мірі вельми заможне, має всі услів’я бути міродатним чинником в місті, в усіх міських і народних справах. Колись руські міщани в Тернополі мали не лише розлогі поля найурожайнішої подільської почви і‘хутори та гаї, але і на важніших вулицях гарні доми і кам’яниці з великими городами. Перегодом, однак, жиди зуміли виперти в значній мірі наше міщанство з головних вулиць на зади або оболоння, так що навіть найстарша, т. зв. Середня церква опинилася в окруженні жидівських домів і шинків. А за тим пішов теж занепад значення і впливу руського міщанства в управі міста і у міській Раді”.
Занедбана була також справа фундації кн. К. Острозького з 3 березня 1593 р. при церкві Різдва Христового на захист для ”підупавших і убогих або окалічілих міщан”. Грамота тієї фундації, яка охоплювала 235 моргів і 1463 квадратних сажнів найліпшого подільського поля, була майже зовсім запропастилася. Комісар староства Глинецький знайшов цю грамоту і разом з д-ром Лучаксвським і радником окружного суду Струмінським уклали статут, який затвердило намісництво 21 лютого 1884 р. За зібрані за винайм поля гроші купили тернопільські міщани при вул. Микулинецькій, опісля імени кн. К. Острозького, простору площу, на якій збудовано в 1888 р. гарний двоповерховий дім з великим садом. Після затвердження статуту передало староство управу фундації в руки комітету, вибраного досмертно в числі 10-ох членів, українців греко-католицького обряду.
