57 років минуло цього 1984-го року з того часу, як постала наша ’’Молода Громада” в давньому Тернополі. За цей проміжок часу виросло більше як два покоління. Всі ми, що опинилися поза батьківщиною, по цьому боці океану в США, Канаді чи в інших поселеннях у вільному світі, пережили страхіття Другої світової війни, перейшли твердий скитальський шлях. Ми включилися у громадське життя країн нашого поселення, але ніколи не можемо забути нашої батьківщини України, нашого рідного міста, села. В час відпочинку, на дозвіллі, у тіні дерев чи над рікою, океаном, або часом у вечірню годину, після праці, згадуємо минуле. Перед нами оживають юні роки нашої молодости. Неначе у калейдоскопі або на фільмовій стрічці з’являються перед очима картини, події, веселі та радісні хвилини, які ми колись молодими пережили на концертах, забавах, вечерницях, що їх влаштовувала ’’Молода Громада”.
Чи пригадуєте собі, Дорогі Товаришки і Товариші, ті радісні хвилини восени 1938 року, коли постала Карпатська Україна? Ми всі, засівши довкола радіоприймача в домівці ’’Молодої Громади”, з великим захопленням слідкували за кожною вісткою. Це був час великого підйому духу, надії та радости. Але як страшно, з болем серця переживали ми пам’ятні березневі дні 1939 р., коли наші герої — Карпатські Січовики боронили до останнього нашу Срібну Землю, і як серце краялося з болю, коли Хуст замовк.
Пізніші швидкі події довели до великого напруження між нами і поляками. Арешти і заслання наших громадян до горезвісної Берези Картузької ще збільшили це нервове напруження. Збільшила його трагічна подія, що сталася на вул. Шептицьких опівдні, коли від кулі польського поліцая згинув без найменшої провини сл. п. Євстахій Бідованець. Ця жахлива подія викликала страшну ненависть до поляків, тим більше, що тому посіпаці і волос не впав з голови. 1 вересня вибухла війна між Польщею і Німеччиною. Зі сходу сунули нові ’’визволителі” — більшовики, які увійшли до Тернополя 17 вересня того ж року. З цим днем закінчила свою діяльність ’’Молода Громада”.
Нехай цих кілька рядків, які я написав про нашу ’’Молоду Громаду”, залишаться для нас, останніх, вже небагатьох живих членів цього Т-ва, незабутнім спогадом нашої молодости, яку ми провели на Рідній Землі в Тернополі. А для наших дітей
