Присвячую пам’яті мого близького свояка
о. Івана (чернече ім’я Яким) Сеньківського
ЧСВВ, безстрашного проповідника, замученого більшовиками в Дрогобичі
1941 р.
|
”Гаї ви, Гаї славні-пишні, Чи звечора ще на калині (Р. Завадович: ”Дорошівський Парафіянин” |
З північно-східньої, південної та південно-західньої сторони по залізничий шлях і ріку Серет оточують Тернопіль урожайні поля. З північно-західньої сторони, від львівського шляху по село Біла обливає місто великий став. За полями на схід і південь від міста росли ліси-чагарі і загайки, такі як Гаї Ходорівські, Гаї Малі, Гаї Щурові, Гаї Чумакові та інші. До більших гаїв-лісів належали Гаї Шляхтинецькі, Гаї Великі та ліси Петриківський (Чорний Ліс) і Берегівський.
Завдяки своєму положенню та найближчому віддаленню від міста Гаї Великі були найбільш улюбленим місцем прогулянок, дозвілля та відпочинку міського населення, зокрема українського. При цьому варто підкреслити оригінальність Гаїв у тому, що це була комбінація спарвжнього лісу з селом, щось на подобу американських міст-парків. В цьому скривався особливий чар тієї місцевости. Гаї завжди були невід’ємною
