конав. Про цей плянований концерт дізнався також композитор Михайло Вербицький і теж прислав свою композицію до слів ’’Заповіту”. Згаданий концерт викликав велике одушевлення і дав почин до щорічного святкування у Львові, а згодом у цілій Галичині почали відзначати пам’ять великого українського Генія.
Після закінчення студій слявістики під проводом Франца Мікльошіча шкільна влада призначила Барвінського вліті 1869 р. на посаду заступника вчителя гімназії в Бережанах. Побіч своїх учительських обов’язків він продовжував працювати науково. В 1870 р. появилася друком перша частина “Усної словесности“ з історично-літературним оглядом народньої творчости, а в 1871 р. “Писана словесність“ у двох частинах.[1]) У виготовленні цих праць помагав Барвінському, головно інформаціями про наддніпрянських письменників, Пантелеймон Куліш, який для того двічі відвідував Барвінського у Шляхтинцях і в Тернополі. Не маючи змоги присвятитись більше науковій праці, старався Барвінський про перенесення до Львова. У 1871 р. перенесла Барвінського шкільна влада з Бережан до Тернополя на посаду старшого вчителя державної семінарії. Перед ним відкрилося нове поле педагогічної діяльносте, досі йому зовсім незнаної. Він почав пильно студіювати праці з педагогії, дидактики і спеціяльної методики предметів. Завдяки тій наполегливій праці Барвінський став одним з найкращих фахівців тієї наукової ділянки.
Незважаючи на шкільні та родинні обов’язки, Барвінський завжди знаходив час на громадську роботу. Поза “Руською бурсою“ не було в Тернополі в той час жадного іншого товариства. Тому він зразу розгорнув у Тернополі широку культ.- освітню працю. Його заходом постала в 1876 р. філія ’’Просвіти”. її головою вибрано д-ра Лучаківського, але вся праця спочивала на плечах Барвінського, який був секретарем. До тернопільської філії ’’Просвіти” належав не лише повіт, але також Збараж, Скалат, Теребовля, Гусятин, а навіть Чортків. До
- ↑ В 1870 р. вийшла перша частина Рускої Читанки: Устна Словесність (стор. 54), 1871 р. появилася друга частина Читанки, яка містила Писану Словесність (виїмки з письменників з біографіями), а також третя частина, в якій подані виїмки з творів письменників після Шевченка. Спогади, частина І, стор. 159.
