Сторінка:Богдан Остап'юк. Давній Тернопіль (1984).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

троє дітей. Найстарша дочка Софія померла, коли їй було півтора року. Згодом народилися сини Ярослав і Іван. В квітні 1919 р. захворіла дружина на запалення легенів. Театр був тоді на виступах у Стрию. Вона дуже хотіла побачити на Великдень своїх дітей, які залишилися зі служницею в Тернополі. Всупереч забороні лікаря вона поїхала, і в дорозі ще більше їй погіршилося. Її забрали до лікарні в Тернополі, де вона незабаром померла. Мала величавий похорон: військова оркестра, театральний хор відпровадили небіжку на тенропільський цвинтар.

Бенцаль був не лише знаменитим актором, він був теж і дуже добрим батьком для своїх дітей. 6 жовтня 1919 року Бенцаль одружився вдруге з Оленою у Вінниці, щоб легше було у двійку опікуватися малими дітьми. Серед відомих незавидимих обставин акторів української сцени Бенцаль дав своїм дітям високу освіту. Старший Ярослав закінчив теологію, брав живу участь у національному русі, був близьким співробітником Степана Бандери. Помер у Мюнхені 1967 року. Молодший син Іван, студент другого року архітекури, був мобілізований більшовиками до війська. Його вислано на фінський «фронт. На фронті в один час було затишно, згадує у своїх спогадах Олена Бенцаль-Карп'як; солдат зголосив, що "пушка" не хоче стріляти. Івась казав її розібрати. Нещастя хотіло, що у той час фіни почали наступ. Івася арештували за саботаж і розстріляли. З другого подружжя мали Бенцалі сина Любомира.

3. Бенцаль в оцінці сучасних акторів української сцени

Про, небувалий ріст творчого шляху Бенцаля як актора, мистця українських театрів, свідчать незвичайно прихильні згадки його сучасників акторів, співробітників і театрознавців. Перший з них Йосиф Стадник, режисер театру "Українська Бесіда", у якому Бенцаль ставив свої перші кроки на сцені, згадує: "Бенцаль, це мій театральний вихованець, потрібний в театр! як "медхен фюр аллес" (дівчина до всього)". Відомий актор, театрознавець, автор цінних спогадів про багатьох визначних наших акторів-корифеїв. Теофіль Демчук так згадує у своїх спогадах про Бенцаля: "Бенцаль був універсальним актором. Він міг легко заграти: кожну ролю, а також співав оперні-арії. Він грав як драматичні, такі комічні ролі, тож Бенцаля сміливо можна зарахувати до найкращих коміків на сце-