У моїй статті: ’’Українські лікарі Тернопільщини” є коротка згадка (як і про всіх інших лікарів) про д-ра Р. Мороза, його професійну діяльність (3-ій том ’’Шляхами Золотого Поділля”, ст. 290-91), одначе немає там згадки про його таку важливу громадську, допоміжну роботу під час більшовицької та німецької окупацій в Тернополі. Саме тому варта хоч коротко про це згадати.
Д-р Мороз є нащадком відомого міщанського роду Чубатих. Його мати Теодора Мороз, заслужена вчителька в Тернополі, була дочкою Івана Чубатого і Стефанії з Литвинів. Його прадід Степан Чубатий мав своє господарство в Тернополі на тому місці, де австрійський уряд, закупивши його хату з великою площею, збудував 160 років тому залізничу станцію яку більшовики після війни відбудували і яка й досі там стоїть.
Використовуючи своє високе становище на посаді начальника Відділу здоров’я Тернопільської области під час більшовицької окупації в роках 1939-41, д-р Мороз врятував багато наших громадян від жахливого вивозу на заслання. Він приймав на працю наших людей, які для більшовиків були неблаґонадьожні“..., приховуючи їхню громадську чи політичну діяльність. Помагав також нашим заможним міщанам “куркулям“... знижувати податки, інтервенюючи за ними в обласному земельному відділі.
Під час німецької займанщини в роках 1941-44, як головний повітовий лікар тернопільської округи, завдяки своїм зв’язкам з німецькою адміністраційною владою рятував наших молодих людей від вивозу на примусові роботи до Німеччини. Своєю інтервенцією помагав нашим людям вирватися з рук німецької поліції.
На еміґарції також помагав при помочі операції усувати з рамен татуовані знаки нашим СС-ам, членам Дивізії ’’Галичи-
