Фіґаро. Чи ви покладете мені за вину, що я відмовляюсь від старої дівчини, коли ваша вельможність дозволяє собі забрати в нас усіх молодих?
Граф (жартуючи.) В трибуналі урядова особа забуває себе і бачить тільки закон…
Фіґаро. Поблажливий до великих, суворий до маленьких…
Граф Ти може думаєш, що я жартую?
Фіґаро. Е, хто то знає, ваша вельможність? Fempo e galant'uomo[1], — каже італієць; воно завсіди каже правду, це воно навчить мене, хто мені зичить лиха, хто добра.
Граф (на бік). Я бачу, що йому все сказали; він одружаться з дуеньєю.
Фіґаро (на бік). Він узяв мене на хитрощі. Що він довідався?
Льокай (об'являє). Дон Ґюсман Брідуазон.
Граф. Брідуазон?
Фіґаро. Ну, вжеж; це звичайний суддя судовий заступник ваш правник.
Граф. Нехай зачекає. (Льокай виходить).
Фіґаро (дивиться яку хвилину на замисленого графа). Це те, що ваша вельможність бажали?
Граф (опам'ятавшись). Я?.. Я казав приладити цю залю для прилюдного засідання.
- ↑ Tempro é galant'uomo — „час є чемна людина“ (по-італійському.)
