Перейти до вмісту

Сторінка:Бомарше П'єр. Шалений день або одружіння Фіґаро. (Харків, 1930).djvu/124

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
СЦЕНА XVII
 
Бартольо, Фіґаро, Марселіна, Брідуазон, Сюзана, Антоніо, граф
 

Сюзана (прибігає, з гаманцем у руці). Ваша вельможність, зупиніть, нехай вони не одружуються, я заплачу пані тим посагом, що дала мені моя пані.

Граф (на бік). К бісу пані! Здається, що всі змовились. (Виходить).

 
СЦЕНА XVIII
 
Бартольо, Антоніо, Сюзана, Фіґаро, Марселіна, Брідуазон
 

Антоніо (бачивши, що Фіґаро обіймає свою матір, говорить до Сюзани). Еге ж, заплатиш! Дивись, дивись!

Сюзана (обертається). Я бачу досить. Ходім, дядю.

Фіґаро (зупиняє її). Ні, не йди, будь ласка. Що ти бачиш?

Сюзана. Що я дурна, а ти падлюка.

Фіґаро. Ані те, ані друге.

Сюзана (гнівно). І що ти дружишся з нею з доброї волі, бо милуєш.

Фіґаро (весело). Я її милую, але не одружуся. (Сюзана хоче вийти, Фіґаро її удержує).

Сюзана (б'є його по щоці). Ви дуже нахабні, що смієте мене вдержати!

Фіґаро (до товариства). Це й є справжнє кохання? Перш ніж покинеш нас, благаю, подивись добре на цю дорогу жінку.

Сюзана. Дивлюсь.

Фіґаро. І яка вона тобі здається?