Театр являє собою ґалерію, прибрану канделябрами, засвіченими люстрами, квітами, ґірляндами, одно слово, приготовану до святкування. Спереду праворуч стіл з приладом до писання, ззаду крісло.
Фіґаро (держить її за стан). Ну, кохання моє, чи ти задоволена? Та моя мама з тонким золотим язиком навернула свого доктора: дарма, що має нехіть, він з нею одружиться, і твого буркотуна-дядю зануздано; один тільки граф лютує; бо наслідком їх шлюбу має статися наш. Посміхнися ж трохи до такого доброго наслідку.
Сюзана. Чи ти бачив щонебудь дивоглядніше?
Фіґаро. Або радше — таке веселе. Ми не бажали більшого, як тільки вирвати один посаг у вельможного графа, і от аж цілих два маємо в своїх руках і такі, що не вийшли від нього. Запекла суперниця тебе переслідувала, я зазнавав муки від фурії! І от це все змінилося для нас у найдобрішу матір. Учора я був наче сам собі на світі, і от я маю батька й матір, правда, не таких пишних,
